Фортеця є перлиною Меджибожа, найвизначнішою його пам'яткою. Історія споруди сягає глибини віків, вона посідала чільне місце між середньовічних фортець світу. Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам'ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів, цих невід'ємних атрибутів стародавніх поселень, археологічний матеріал ХІІ-ХІІІ сторіч, виявлений дослідниками на території фортеці поряд із розкопаними мурованими укріпленнями, поховання XIII сторіччя за тереном цих укріплень, які припадають на часи татарського нападу, переконливо промовляють за існування поселення в цей період.

Фортеця була цитаделлю, обведеною земляними валами. її добре збережене ядро часів України-Русі, що його дослідники виявили на глибині 11 метрів, займало площу на схилі високого пагорба, увінчаного церквою. Мис фортеці, повернутий у бік, де зливалися дві річки, займала вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися промінням на північ і захід. Західне прясло давнього укріплення нині міститься під землею. Воно поділяє теперішнє подвір'я фортеці навпіл. За давніх часів перед ним було викопано глибокий рів. На кутах фортечних мурів стояли круглі в плані вежі, одна з них (південна) збереглася дотепер у перебудованому вигляді. Північна вежа ще чекає свої дослідників, зокрема архітектурно-археологічних досліджень.

Барбакан, що виступав перед надбрамною вежею, захищав підступи до брами. Він мав свою браму і був прямокутний у плані, розміром 10×8 метрів, накритий півциркульним склепінням заввишки 10 метрів.

Ймовірно, над склепінням розташовувався бойовий майданчик, оточений зубчатим парапетом. В'їздна брама барбакану мала герсу — пристрій для піднімання й опускання ворітниць, про що свідчать щілини завширшки 28 сантиметрів у муруванні одвірків та проріз в арці, що увінчувала ворота. У разі, якби ворог прорвався через першу перешкоду — герсу, внутрішній простір барбакану боронили б з навколишніх дерев'яних галерей.

Таку структуру мали пам'ятки оборонного будівництва України-Русі — Золоті ворота в Києві та Володимирі. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані. Проте в київських і володимирських воротах за першою перешкодою, як і в Меджибожі, був простір, захищений з бічних дерев'яних галерей. На відміну від Меджибожа герса там зупиняла ворога з боку міста. Проте у всіх цих прикладах загальна система оборони брами була дуже подібною.
Як дістатися

Подорожуючи автомобілем потрібно їхати трасою Хмельницький — Вінниця (32 км від Хмельницького в напрямку Вінниці), далі біля автотуристичного комлексу, що розташований на трасі, звернути до містечка Меджибіж, через 1,5 кілометри міст через Південний Буг, і відразу за ним буде фортеця.

Якщо Ви подорожуєте без автомобіля, то потрібно добратись потягом до Хмельницького (бажано) або Вінниці, а звідти автобусом до Меджибожу. Більшість автобусів не заїзжає до містечка, тому від траси доведеться пройтись пішки, але ця прогулянка не займе в вас більше ніж 20 хвилин, до того ж в вас буде гарна можливість помилуватись чудовими пейзажами.

Крім того, в Меджибожі можна оглянути:
— поховання Бешта — Синагога зі склепом, в якій в 1760 р. був похований один з найвизначніших духовних лідерів єврейського народу, кабаліст, основоположник хасидізму Ізраіль Бен Елізер, якого називали Баал Шем Тов або просто Бешт.
— руїни Костьолу Святої Трійці. Побудований в силі барокко при магнатах Сенявських.

Адреса:
Летичівський район, смт. Меджибіж, вул. Жовтнева 1
E-mаіl: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
www.mezhibozh.com

Координати GPS:
49°26'11.01"N, 27°24'44.03"E

Телефони:
(03857) 97130

Як працює:
з 9:00 до 18:00 вихідний: понеділок